“Затверджено”

Установчим з'їздом

Політичної партії “Совість України”

07 грудня 2004 pоку

(протокол № 1)

ПРОГРАМА

ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ “СОВІСТЬ УКРАЇНИ”

Преамбула

Україна заявила про свій намір стати дійсно демократичною, відкритою, громадянською країною. В основі громадянського суспільства право людини почувати себе гідною, вільною і здатною до самореалізації та творчості. Тільки така людина здатна на розвиток прав і свобод, забезпечення повноцінного життя і соціального добробуту через солідарність з іншими людьми. В розвинених країнах світу людина вважається універсальною цінністю, якій служить держава, що має основним обов’язком захист людського життя.

Український народ зробив внесок в розвиток світової демократії, спрямованої на утвердження невід’ємних прав та свобод людини і громадянина, одним із головних чинників та засобів якого, на нашу думку, повинна стати нова парадигма світосприйняття і світобачення людини. Таким мірилом, цінністю і ціллю ми визначаємо совість. В цьому понятті сконцентровано багатовікове бажання людей мати чіткий орієнтир свого розвитку, якість за яким визначається різниця між добром і злом. Засобом для досягнення такої якості є Нова Парадигма Освіти, яка спрямована на повний і вільний розвиток особистості, розуміння взаємозалежності індивідуального і соціального. Така освіта, сприяє взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами. Вона покликана збагатити духовний, інтелектуальний і культурний потенціал українського народу. Освіта, яка формуватиме саму совість українського народу.

Український народ прагне розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, захищати права і свободи людини, домагатися гідних умов її життя, утверджувати соборність нації та єдність держави у співпраці з народами світу.

Лише усвідомлення відповідальності перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім і прийдешнім поколіннями забезпечить європейський вибір та міжнародну повагу. Народ України незалежно від національності, віровизнання, соціального походження і політичних поглядів має право, розум, волю, наснагу будувати своє майбутнє у єдиному світовому просторі з країнами відкритих суспільств.

Поступ нашого суспільства і нашого державотворення залежить насамперед від тих моральних цінностей, якими керується весь демократичний світ. Конституція України визнала людину, її життя і здоров’я, честь і гідність за найвищі соціальні цінності. Вона визнала людину мірилом всіх цінностей, що нагромадило передове людство, видатні просвітителі релігійної, філософської, наукової етики. Водночас треба наголосити, що без відповідальності самої людини перед собою, своєю совістю, суспільством, державою, світовою громадою наш громадянський поступ буде нездійсненною мрією, залишиться привабливою декларацією без реального втілення. Для реалізації таких ідей повинно стати до праці коло однодумців, патріотично налаштованих співвітчизників.

Наша партія виходить з того, що без оновлення людини, її духовного та інтелектуального розвитку, моральної відповідальності не можливо позбутися спадщини тоталітарного режиму, коли людину трактували як гвинтик відчуженої від неї жорстокої державної машини, підпорядкували людину інтересам аморфної маси, позбавляли її совісті та достоїнства.

Задача партії “Совість України” полягає привнесення в політичну культуру громадян нових орієнтирів, запорукою оцінки яких є совість. Вона має спиратися на найновіші ідеї суспільної науки, освіти та громадянської ініціативи. Реалізація цих завдань потребує прийняття на державному рівні довготривалої цільової програми розвитку морально-правової культури в Україні, в основі якої повинне стати засвоєння знань про базові принципи демократичної держави – верховенства права, поважання прав людини, виборності представницьких органів, гарантії свободи волевиявлення. Розробка та впровадження такої програми є невідкладним заходом.

Створення Політичної партії “Совість України” зумовлене необхідністю привернути увагу держави і суспільства до найлюдяніших цінностей людини – совісті, в змісті поняття якої закладені всі політичні, соціальні, економічні орієнтири розвинутого суспільства.

Вибір який зробила Україна завдяки активності самого народу передбачає забезпечення якості політичних і соціальних прав громадян, зокрема права на вільний розвиток своєї особистості без порушення прав і свобод інших людей. Така громадянська позиція концентрується в етичній категорії совість.

Інакше кажучи, наша політична партія наголошує, що захист прав і свобод людини передбачає відповідальність перед іншими людьми. Лише така єдність зможе гарантувати політичний, економічний, інтелектуальний поступ нашого суспільства до Об’єднаної Європи.

Партія “Совість України” ставить перед собою такі завдання:

1. Використання Конституції України як чинника залучення в правову систему України європейських правових цінностей і стандартів, що стосуються захисту прав і свобод людини та мають високий гуманітарний потенціал.

2. Використання Конституції України для рецепції природного права, застосування нових принципів і методів тлумачення норм про права людини, для розвитку конституційної юриспруденції основних прав і свобод людини.

3. Створення дієвих механізмів для перевірки будь-якого правового акту держави та посадових осіб на відповідність основним правам і свободам людини для виконання їхньої функції – обмеження державної влади.

СОВІСТЬ ПОВИННА СТАТИ ЦІННІСТЮ СУЧАСНОГО СВІТУ

Метою нашої партії розвиток парадигми нової освіти – освіти совісті.

Ми стверджуємо, що освіта є рушійною силою та основою для розвитку особистості.

Освіта завжди передувала розвитку економічних і політичних сил у суспільстві. За допомогою освіти, яка формувалась з методик пізнання навколишнього світу, втілення результатів пізнання в практику повсякденної діяльності, зароджувались і розвивались цілі культури та нації.

Визначальними в часи динамічної зміни структури і якості людської цивілізації є процеси процес гуманізації, підвищення духовності і моралі. В один ряд з ними можна поставити сучасні науково змістовні соціальні технології: децентралізації, інформатизації суспільства і які передбачають зближення матеріальних потреб і духовних засад людського буття.

Гуманізація в суспільному розвитку найвиразніше виявляється у:

- формуванні нового типу соціальних стосунків;

- домінуванні інтелектуальної творчої праці людини;

- визначення ціннісного, корисного для людини розвитку науки;

- подоланні тоталітарних форм відчуження людини; визнанні особистості основним багатством суспільства.

Важливим чинником забезпечення процесу гуманізації суспільства є тенденція до значного підвищення рівня освіти та її спрямування на загальнолюдські цінності. Гуманістичні знання, рівень освіти, її практичну орієнтацію слід розглядати як необхідне джерело інновацій, удосконалення соціально-духовного та політико-правового простору держави.

Сьогодні не тільки зростає значення освіти, а й змінюються її принципи, зміст, функції, форми й методи. Освіта стає безперервним процесом, що супроводжує людину вподовж усього її життя. Вона забезпечує постійне оновлення та поповнення знань та умінь. У минулому гуманістичному чиннику в Україні надавалося недостатнє значення, що призвело до відсутності динамізму розвитку людського потенціалу. За таких умов, власне, і виник розрив між потребами суспільного розвитку й можливостями соціуму. Такий підхід привід до драматизації суспільного життя. В Україні вона пов'язана з тим, що зміни в суспільному розвитку базувались на утилітарних засадах, що ігнорували адекватність попередніх знань і навичок користі, безпеці людини. Це виявилось у Чорнобильській трагедії інших техногенних та природних катаклізмів.

В тому, щоб громадяни були здатними впродовж усього життя здійснювати поступ духовних змін, розквіту цивілізації на гуманних засадах, основну роль покликана відіграти освіта, що останнім часом претендує на те, щоб стати чинником гуманізації науки і суспільства. Упроваджуючи нову парадигму освіти в Україні, ми виходимо з міжнародного досвіду педагогіки, орієнтованої на персоніфікацію навчально-виховного процесу.

Освіта як чинник гуманізації суспільства передбачає:

- пріоритетне ставлення до особистості;

- повагу до окремого індивіда як неповторного вияву людської природи;

- піклування про розвиток здібностей кожного індивіда;

- опору на всю існуючу сукупність знань про людину;

- розвиток здатності бути само ефективним, життєтворчим, вміти відстоювати права і свободи;

- подолання екстенсивного підходу до гуманітарної освіти (замість збільшення кількості годин – пошук інтегральних знань, орієнтованих на розкриття особистісного потенціалу).

Сенс освіти як чинника гуманізації суспільства полягає в тому, що вона сприяє життєвій необхідності розвитку потенціалу людини, створює рівні стартові можливості в соціалізації, робить необоротними соціальні цінності, розвиває духовність і етико-моральні засади функціонування в соціумі. Вона покликана не лише підіймати рівень знань, алей робити їх ціннісними, утверджувати свідому громадянську позицію, розвивати потреби людини, бути почутим і потрібним суспільству.

Важливим питанням є потреба розкриття гуманістичних засад змісту освіти в Україні.

Освіта вже сама по собі означає практичну реалізацію комплексу соціально значущих цінностей. Однак у процесі її становлення як засобу гуманізації суспільства мають бути визначені ціннісні орієнтації.

Процес становлення освіти потребує оновлення змістових орієнтацій:

1. Забезпечення підходу до освіти не як до сукупності нових знань, а як до ціннісної міри моральності, Справедливості і Совісті. Освіта повинна розглядатися як процес розквіту потенційних можливостей людини, процес розвитку її здібностей.

2. Утвердження у свідомості всіх тих, хто навчається, орієнтації на компетентність як базову цінність суспільного розвитку.

Лише компетентні люди, насамперед у науковому, соціальному політичному та правовому розумінні, здатні попередити поширені сьогодні негативні соціальні явища. Виходячи з цього, освіта має стати запорукою майбутнього багатого й успішного суспільства. І лише компетентні люди здатні зробити його таким.

З морально-етичного погляду освіту варто розвивати, відмовившись від ідеологічних штампів. Реалізуючи нові пріоритети освіти, слід визначити її основний особистісний вимір, спрямованість на життєтворчість. Такий підхід нині має стати не просто освітнім принципом, а й життєвим орієнтиром XXI століття, у яке Україна вступила разом з усім людством.

3. Нова парадигма освіти повинна стати ціннісною та практично орієнтованою. Новому поколінню слід надати можливість здобути знання й навички, необхідні для свідомої і дійової соціальної активності. Ідея демократії залишатиметься в нашому суспільстві незабезпеченою, якщо люди не матимуть достатніх знань і навичок для здійснення свідомого контролю за владою.

Головна практично орієнтована мета освіти – формування суверенного громадянина, свідомого суб'єкта політичних, правових, соціальних відносин, активного учасника суспільних і державних справ на основі глибокого усвідомлення своїх прав та обов'язків.

4. Виховання культури вибору, уміння досягати згоди, неприпустимості негативних тлумачень стосовно тих чи інших культур, народів, традицій.

Головне для сучасної людини – знайти своє місце в тендітному й мінливому розвитку людської цивілізації, і освіта покликана допомогти молодій людині здійснити адекватний вибір.

5. Розвиток здатності до гуманістичного осмислення результатів людської діяльності в історичному минулому і сьогоденні.

Удосконалюючи освіту, ми повинні вберегти себе і наших дітей від розриву історичних часів, бездумного протиставлення сучасності минулому або ефемерному (мислимому) майбутньому.

6. Формування принципів і критеріїв гуманізму: людяності, свободи особистості, рівності, справедливості, терпимості до інакомислення.

У контексті формування зазначених принципів важливе місце належить проблемі гуманної творчості, на якій останнім часом зосереджує увагу сучасна педагогіка. Гуманну творчість у контексті освіти можна розглядати як діяльність особистості із створення нових форм ставлення до людини й суспільства. Складовими цього процесу є формування громадянських якостей: внутрішньої свободи, відповідальності, здатності бачити прекрасне в навколишньому світі і в людях.

7. Прагнення до діалогу культур, має стати механізмом розвитку особистості, його здатності берегти національно-культурну ідентичність в умовах глобалізації суспільного буття.

Основними принципами такого діалогу мають стати готовність до рівноправності, досягнення згоди.

8. Утвердження у свідомості молодих людей етики совісті, яка розглядає суспільство як осереддя для гармонійного поєднання людини і соціуму.

За сучасних умов абсолютно вільна особистість не може бути розумно мислячим членом громадянського суспільства. Роз'єднання людей, розлад суспільства веде до втрати індивідуумом своєї особистості, спричинює асоціальну поведінку. Здоров'я суспільства залежить від спільних зусиль, спрямованих на підтримання соціального порядку і суспільного блага через опору на освіту, яка покликана виховувати віру, переконання, готовність до морального діалогу.

9. Налагодження педагогічної співпраці, подолання закритості навчального процесу.

Взаємне налаштовування педагога і тих, хто навчається, на обопільну, узгоджену діяльність повинна передбачати:

- забезпечення єдності викладання і навчання;

- пошук нової парадигми світоглядного виховання в умовах політичного плюралізму;

- створення умов для поєднання навчання з професійною орієнтацією;

- утвердження учня, студента, аспіранта як активного співучасника пізнавального процесу.

Партія виступає за реформу освіти. У центрі навчального процесу має бути, насамперед, особа, котра навчається. Ми – за реформування дошкільного виховання дітей, за розвиток їх альтернативних форм, покращення їх матеріального забезпечення.

Важливим завданням є підвищення рівня оплати праці і соціального забезпечення вчителів. Особливо важливим є матеріально-технічне забезпечення загальноосвітніх шкіл, училищ, коледжів, вузів різних форм власності. Важливим є створення умов для виявлення творчості, самостійності в організації навчального процесу. Нагальною потребою є підготовка якісного професорсько-викладацького складу, зміцнення наукової бази, міжнародних і міжвузівських контактів, забезпечення міжнародного співробітництва через створення системи грантів для отримання молоддю освіти за кордоном, постійно діюча мережа стажувань і практики для студентів і викладачів, запрошення іноземних спеціалістів. Як загальнодержавне завдання треба розглядати розширення участі українських представників у міжнародних фестивалях, конкурсах, конференціях, змаганнях тощо. Ми відстоюємо пріоритетність державного фінансування на конкурсній основі найбільш важливих фундаментальних напрямів наукових досліджень поряд із забезпеченням нових ринкових форм їх підтримки – шляхом створення приватних інвестиційних фондів і банків, розвитку взаємовигідної торгівлі патентами, ліцензіями на внутрішньому і міжнародному ринках.

Освіта повинна стати стратегічним пріоритетом політики держави. Професія працівника освіти повинна посісти визначальне місце в нашому суспільстві.

Ми наполягаємо, що наш вибір означає проголошення України відкритою, демократичною державою. Він забезпечується запровадженням чіткого механізму реалізації в нашій державі гуманістичних цінностей і принципів.

Відновити довіру народу до власної сили, до демократії – це найскладніше, але одночасно і найголовніше завдання політики.

Виникнення нової політичної сили чи справжньої народної партії на чолі з людиною, котрій довіряє більшість українського народу – закономірність, навіть неминучість.

Соціальна демократія, являючись фундаментом нинішньої суспільно-політичної системи, є дійсною демократією, яка спирається на готовність суспільства до відкритості.

Наше завдання – це побудова такого стану суспільно-політичної системи, де неухильно дотримуються норм конституціоналізму; де всі державні органи діють лише згідно із законами і на їх основі прийнятих народними представниками, підкоряючись верховенству права.

Побудова відкритого суспільства має стати метою та формою нової політики, яка об’єднає всі здорові політичні сили українського суспільства.

Вплив соціальної держави на суспільні процеси, чи то в інтересах незахищених соціальних груп, чи для загального процесу управління відкритим суспільством. Існування інституту соціальної демократії має забезпечити прийняття рішень щодо реалізації заходів для захисту соціально незахищених верств населення, добробуту та соціальної солідарності всіх верств населення. Забезпечення врегулювання правового механізму інституту соціальної демократії є одним із найголовніших завдань нашої політичної партії.

Ми впевнені що, такий вибір ставить нашою стратегічною метою досягнення Україною європейського рівня економічного і соціального розвитку та демократії шляхом проведення реформ усіх галузей суспільних відносин.

Ми усвідомлюємо складність такого завдання, зважуючи на те, що наші дії повинні бути адекватними проблемам розвитку всього спектру відносин, спрямовані на підвищення добробуту людей, зміцнення економічних і політичних позицій української держави у світовому економічному просторі та міжнародних відносинах.

Для досягнення запланованих цілей та інтересів нами буде вжито, з дотриманням норм національного права та існуючих конституційних механізмів реформування політичної й економічної системи, такі заходи з:

- удосконалення системи державного управління;

- підвищення добробуту українського народу, подолання бідності та розшарування населення за рівнем доходів;

- створення належних умов для духовного, культурного й освітнього розвитку громадян і покращення їх здоров’я;

- розвиток ринку праці, соціального захисту та забезпечення його адресності;

- захист прав власності та розвиток підприємництва, становлення середнього класу, створення умов для виведення економічної діяльності з “тіні”;

- посилення законності та правопорядку, патріотичне виховання громадян;

- розвиток інформаційного простору та доступність мереж масової інформації;

- підвищення конкурентоспроможності економіки на основі інноваційної моделі розвитку;

- удосконалення конкурентної політики, підвищення ефективності реального сектору економіки на засадах усебічного стимулювання приватної ініціативи;

- розширення внутрішнього і зовнішнього ринку для збуту товарів українського виробництва;

- реформування житлово-комунальної сфери, підвищення якості її послуг;

- зниження податкового тиску.

Ми вважаємо, що тільки реформована, демократична держава може відповідати сучасним вимогам.

Держава повинна стати гарантом прав і свобод громадян у всіх галузях.

Права людини повинні бути захищені від необґрунтованого втручання з боку держави. Ми – за недоторканість особи і за рівну відповідальність усіх членів суспільства перед законом.

Наша партія бачить гостру необхідність докорінної реорганізації системи державної влади шляхом розмежування сфери її компетенції зі сферами місцевого самоврядування, запровадження дієвої системи стримування і противаг, організації ефективної взаємодії різних гілок влади.

Підвищення загальної ефективності державного управління передбачається здійснити шляхом продовження політико-адміністративної реформи, а саме:

- удосконалення нормативно-правової бази з питань діяльності органів виконавчої влади;

- удосконалення механізму розподілу повноважень між центральними, регіональними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- підвищення рівня публічності та прозорості механізмів прийняття політичних рішень.

Ми ставимо перед собою завдання, що є головним нашим пріоритетом, – це становлення середнього класу, динамічне підвищення якості життя населення, розв’язання проблеми бідності, турбота та захист інтересів науково-педагогічних працівників і тих,

хто працює у сфері освіти.

Наші зусилля будуть направлятись на:

- ліквідацію заборгованості з виплати заробітної плати та соціальних виплат, недопущення її виникнення в подальшому;

- динамічне зростання реальних грошових доходів населення;

- випереджаюче зростання реальної заробітної плати порівняно з ВВП;

- зменшення розшарування населення за рівнем доходів;

- активізацію процесів легалізації незареєстрованих доходів населення, зокрема прихованої заробітної плати;

- усунення диспропорцій у рівнях пенсійного забезпечення.

Основна мета нашої партії – розвиток здатності людини захищати свої права і свободи. Це завдання ми будемо вирішувати через своїх депутатів всіх рівнів – від місцевого самоврядування до Верховної Ради.

Одне із основних завдань партії – перемога на виборах. Ми віримо, що нас підтримують всі наші однодумці, які згуртуються для перемоги в наступних виборах. За їх підтримкою ми станемо найбільш авторитетним виразником загальнонаціональних інтересів.

Ми налаштовані до конструктивних взаємин із діючими партіями іншого ідеологічного спрямування для плідної співпраці у розв’язанні загальнодержавних завдань: гуманність і гідність, духовність і освіта, наука і право, совість!

Ми будемо об’єднувати талановитих, порядних, енергійних, ініціативних професіоналів та всіх небайдужих до ідей партії співвітчизників з усіх регіонів України і допомагати їм реалізувати свої здібності на благо народу і держави.

Пріоритетні напрями діяльності Партії

Партія “Совість України” пропонує такі програмні пріоритети:

- консолідація всіх зусиль суспільства та його спрямування на сталий розвиток України;

- реформування вітчизняної економіки, підвищення добробуту кожного громадянина України;

- раціональне й ефективне використання потенціалу суспільства у галузях науки, освіти та виробництва, поступова реалізація комплексної стратегічної моделі сталого розвитку;

- провадження збалансованої політики централізації і децентралізації, яка б забезпечувала конституційне верховенство права;

- ініціювання реформ та програм стабільного і прозорого податкового законодавства;

- усунення будь-яких форм і проявів дискримінації в оподаткуванні доходів юридичних і фізичних осіб, підвищення мінімального рівня доходів, що не обкладаються податками;

- реформування системи трудових відносин, створення системи ефективного політичного і соціального захисту інституту праці;

- захист соціальних прав громадян, закріплених у Конституції України;

- встановлення на законодавчому рівні розміру мінімальної зарплати і пенсії, не нижчих від реального прожиткового мінімуму;

- всебічну підтримку дітей, сімей, учнівської та студентської молоді, гуманітарної, вузівської та науково-технічної інтелігенції.

ОСНОВНІ ЗАСАДИ РОБОТИ ТА НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПАРТІЇ

Наша мета – становлення та розбудова України як сильної, правової, незалежної держави гуманістичного спрямування, сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, котрі беруть участь у виборах та інших політичних заходах.

Основні принципи нашої роботи:

- чесність;

- розумність;

- порядність;

- відкритість;

- законність;

- справедливість;

- наполегливість

- відповідальність;

- дисциплінованість.

Основні засоби, якими ми будемо користуватися:

- правові механізми, визначені Конституцією України, Законом України “Про політичні партії”, іншими законами України;

- референдуми, вибори;

- засоби масової інформації тощо.

Єдиним методом роботи нашої партії є конструктивний метод, направлений на розв’язання поставлених перед нами завдань у політиці, економіці, міжнаціональних і міжнародних відносинах. Конструктивний метод, який ґрунтується на повазі один до одного, ретельному вивченні та врахуванні інтересів різних верств населення, пошуку спільної позиції, взаємовигідного результату та порозуміння.

1. ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Людина – творець власного життя, суспільства і держави, в яких вона живе і діє, реалізовуючи своє органічне право на життя, щастя, приватну власність, особисту свободу. Лише в суспільстві, в якому панують моральні і правові норми цивілізованого світу, повною мірою можуть здійснюватися її демократичні свободи, забезпечуватися її соціалізація в інтересах спільноти, творитися активна життєва позиція.

Само творення людини як соціальної і духовної істоти стає можливим лише в самовідданій, творчій праці. Така праця – запорука щастя людини, її внутрішньої гармонії і справжньої свободи, творення на законних основах добробуту людини, яка відповідальна за суспільство як її життєвий простір і форму існування.

Загальна криза духовності, що охопила політичну, економічну, наукову, творчу та соціальну сфери. Як наслідок громадяни нашої держави після проголошення незалежності України все ще залишаються відчуженими від основних духовних джерел, моральних засад. Це принижує людську гідність, пригнічує права і свободи людини.

Ми вважаємо, що цінність людського життя не сумісна з нехтуванням духовності.

Гарантії людського життя вимагають підходів до реформування виховної роботи, в першу чергу, серед молоді і на перше місце поставити совість як найвищу моральну чесноту.

Ми переконані, що без духовного відродження української культури та культури всіх народів України неможливий соціальний поступ нашого суспільства.

Наша мета – створити умови формування духовної особистості.

Пріоритетним розвитком духовності є поєднання зусиль освіти і культури, створення рівних умов для вільної наукової і творчої діяльності. Партією буде всебічно підтримуватися всі форми набуття духовного рівня суспільства.

Наша партія бачить гостру необхідність у освіті, культурі, науці, інформації. Таку задачу ми можемо вирішити через підсилення наповнення духовністю соціальної сфери. Відродження духовності українського суспільства передбачає бережливе і зацікавлене ставлення з боку суспільства і держави до розвитку науки і мистецтва, охорони пам’ятників історії і культури, зміцнення мережі культурно-просвітницьких закладів.

Наша партія розуміє, що культурний розвиток суспільства неможливий без випереджаючого розвитку науки. Для успішного вирішення наукових, освітніх і культурних завдань особливе значення має вільний обмін і передача інформації, реалізація права особи на її отримання, захист від неправдивої інформації, забезпечення можливостей отримання об’єктивної інформації з різних джерел.

Гарантії людського життя невіддільні від всебічного духовного оздоровлення нашого народу, української людини.

2. ГУМАНІТАРНА ПОЛІТИКА

Як підтверджує світова практика нашого часу, випереджувальний розвиток інтелектуального потенціалу є неодмінною умовою успішного проведення реформ. Рівень освіченості населення і його ставлення до інтелектуальних цінностей визначають життєвий рівень усіх верств населення і процвітання держави незалежно від її природних багатств, родючості землі і сприятливого клімату. Значення людського інтелекту підвищується в нинішніх умовах світової конкуренції, бо він стає безпосередньою і продуктивною силою постінформаційного технологічного суспільства.

Водночас треба зазначити, що інтелектуальний потенціал використовується не лише в галузях, які пов’язані з високими технологіями, а впливає на інтелектуальний рівень управлінських рішень. Нині інтелектуальний потенціал народу перетворюється на інтелектуальний капітал, що охоплює сукупність знань, досвід, фахову підготовку та рівень творчої інтуїції працівників підприємств і установ, держави як цілості.

З цього випливають два завдання, що стоять перед Україною: по-перше, збереження національного капіталу і, по-друге, використання його в русі на випередження, що прийшов на зміну “траєкторії переслідування”. У період монопольного панування тоталітарного режиму інтелектуальний потенціал нашої держави зазнав значних втрат. Ігнорування людей інтелектуальної праці спричинило відплив найактивнішої частини цього капіталу за кордон, у високорозвинені країни. Незабезпечення технічно й інформаційно навчальних і наукових інститутів не дало змоги використовувати інтелектуальний капітал в інтересах нашого руху на випередження, хоч Україна в низці галузей науки посідала передові позиції. Нарешті, на інтелектуальний потенціал нашої країни негативно вплинув формалізм, захоплення зовнішніми “перетвореннями”, егоїзм чиновництва, що проявився в жадобі отримати наукові титули без об’єктивних підстав. Як відомо, число кандидатів і докторів економічних наук за роки перехідного періоду збільшилося в 70 разів, хоч такий стрибок не мав адекватного впливу на вітчизняну економіку. Управління наукою і освітою не зазнало радикальних змін, щоби забезпечити рух нашого суспільства на випередження. Навпаки в цих галузях запанувала рутина і бюрократизм на шкоду суспільним інтересам.

Вихід з такого становища актуалізує створення відповідної цілісної системи на державному рівні. Йдеться насамперед про надання освіті наших громадян реального державного пріоритету. Перетворення в галузі освіти звелося головним чином до зовнішніх змін, насамперед переходу до штучної системи оцінювання знань, що насправді лише приховувала недоліки нашої школи, яка втратила колишні позитивні набутки. Однією з причин таких втрат стало зневажливе ставлення до праці педагога, який опинився на становищі людей із знедолених соціальних верств. Хабарництво у вищій школі набуло катастрофічних масштабів.

Водночас чиновництво від освіти знехтувало позитивні тенденції у нашій школі, зокрема створення середніх і вищих закладів елітарного типу, які використовують найновіші досягнення сучасної світової педагогіки. Упередженість проявилася також щодо недержавних закладів освіти, проти яких спрямовували свої сили судові і податкові органи.

У цілісній системі для підтримки інтелектуального потенціалу нації, його розвитку і перетворення на інтелектуальний капітал треба створити умови для відтворення і випереджувального розвитку науки. Вимагає докорінного поліпшення фінансування і матеріальне забезпечення фундаментальної науки. Крім того, треба забезпечити розвиток прикладної науки безпосередньо в галузях виробництва і на підприємствах за прикладом передових країн світу.

Майбутнє української науки і вищої школи значною мірою пов’язується з приєднанням до Болонського процесу, що допоможе позбутися хиб минулих десятиліть, з одного боку, та адаптуватися до передових держав світу, з другого боку. Для таких зрушень Україна має достатні умови, незважаючи на інтелектуальні втрати за останніх півтора десятка років.

Інтелектуальний потенціал нації залежить від підтримки молоді, зокрема тих юнаків і дівчат, які обдаровані природним талантом. Лише опора на молодь забезпечить гідне майбутнє нашої держави і сприятиме суспільному прогресові. Нині особливо тривожить те, що чимала частина дітей шкільного віку опинилася поза школою, на чому спекулюють анти суспільні інтереси. Злиденність переважної частини населення не дає змоги випускникам середньої школи продовжувати навчання у вищих навчальних закладах, зокрема закладах елітарного типу, в яких готуються фахівці XXI століття.

Водночас в інтересах держави розширення вікових меж ефективного використання інтелектуального потенціалу нації. Складнощі перехідного періоду зумовили формальний підхід до цього інтелектуального багатства, а паліативні заходи дали лише частковий ефект.

Звісно, розвиток інтелектуального багатства нашого народу ставить питання про всебічне сприяння всіх видів діяльності, захист інтелектуальної власності, державної підтримки найперспективніших видів діяльності, а також підтримки громадської активності наукової, зокрема науково-технічної інтелігенції. Прагматичний інтелект треба органічно насаджувати моральним змістом і патріотичною позицією.

3. ДЕРЖАВНА ВЛАДА ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Влада має служити людині, а не навпаки. Така влада належить до європейських цінностей.

Проблема розвитку місцевого самоврядування у сучасній Україні як інституту публічної влади є вкрай актуальним у зв’язку з завданням сучасного політико–адміністративного реформування українського суспільства. Це є кроком на шляху побудови громадянського суспільства та правової держави, а також однією з умов адекватного входження України у європейське співтовариство.

Протягом років незалежності сучасне українське суспільство набуло всіх ознак державності, але на жаль ще досить не можна стверджувати , що Україна має ефективну модель державної влади, яка має забезпечити достатній рівень життя українського народу. Відомо, що дієве місцеве самоврядування можливе у сучасних умовах лише за високої громадянської активності, тому що самі громадяни перш за все мають вирішувати проблеми що стоять перед ними створюючи для цього громадські об’єднання та організації. Виходячи з принципу субсидіарності державні органи влади мають братися за вирішення лише тих завдань, які не під силу самим громадянам, об’єднаним у недержавні і немуніципальні організації, більш того, у відповідності до цього принципу мають розподілятися повноваження між різними рівнями влади. Цей принцип є основним, який закладено у Європейські хартії самоврядування. На жаль сьогодні ми повинні констатувати про те, що народ відсторонений від участі в управлінні , як державою в цілому , так і рівні місцевого самоврядування, що свідчить про те, що він не став головним суб’єктом в організації влади. Така соціально – політична ситуація не відповідає ознакам демократичного розвитку країни.

Відомо, що у будь – якому цивілізованому суспільстві має бути вільне співробітництво та співпраця між усіма суб’єктами державно – владних відносин, оскільки саме це є запорукою конструктивного розвитку демократії та політико-правових засад реального народовладдя та створення сучасної правової держави. У зв’язку з цим вкрай важливим є проблеми розвитку реальної структури самоорганізації , як основи місцевого самоврядування, що в цілому є найважливішою ознакою громадянського суспільства.

Розвиненість та дієвість місцевого сучасного місцевого самоврядування, як інституту публічної влади вимірюється, по – перше, наявністю закріпленої, визнаної та визначеної територіальної основи місцевого самоврядування; по – друге, реальним розмежуванням повноважень та компетенцій між державною владою та місцевим самоврядуванням, а також між органами місцевого самоврядування різних рівнів адміністративно – територіального устрою держави; по – третє, розмежування питань землі, власності та майна між різними рівнями державної влади та органами місцевого самоврядування; по – четверте, розмежування фінансових питань та джерел доходів (перш за все місцевих податків) бюджетів; по – п’яте, необхідність адекватного нормативного – законодавчого регулювання вибору оптимальних моделей місцевого самоврядування та їх залежності від спроможності громад; по – шосте, наявністю ефективного контролю та чітких механізмів відповідальності за діяльністю органів місцевого самоврядування а також обраних місцевих депутатів та призначуваних посадових осіб. Це є механізм здійснення прямої демократії, який на жаль у повній мірі ще й до сьогодні не реалізовується у практиці місцевого самоврядування в Україні. В свою чергу, органи місцевого самоврядування повинні бути постійно зацікавлені у зворотному зв’язку з населенням і з цією метою мають бути організовані збори жителів, місцеві консультативні та зобов’язуючи референдуми. Вкрай актуальною є проблема створення т. з. “відкритого уряду”, метою якого має бути створення передумов прозорої діяльності державної влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства.

Сучасна система місцевого самоврядування, виходячи із специфіки взаємозв’язку громадянського суспільства і соціальної правової держави, насамперед, по-перше, повинна планувати та реалізовувати свої інтереси за допомогою дієвості територіальних громад; по-друге, така діяльність територіальних громад має бути незалежною, як від органів державної влади, так і від приватних, вузько-корпоративних інтересів; по-третє, завжди мають діяти у межах легітимно-встановлених політико-правових норм; по-четверте, не повинна підміняти державні структури і здійснення державної влади на місцях.

Таким чином, перехід до нових моделей суспільного управління та місцевого самоврядування пов’язаний з розширенням повноважень місцевої влади внаслідок процесів системної децентралізації, перевагами якої може вважатися зростання творчості й активності дій та інноваційних підходів в умовах конкуренції, щодо незалежних адміністративних територіальних одиниць, а також розширення можливостей залучення громадян до вирішення місцевих і регіональних проблем.

Для ефективного розвитку місцевого самоврядування в Україні гострим питанням є, з одного боку – порушення балансу прав і обов’язків громадян, а з другого – відсутність механізмів, які б гарантували спроможність громадян, як суб’єкта влади користуватися наданим правом. Перспективна модель місцевого самоврядування в Україні має базуватися на реформуванні системи взаємовідносин та взаємостосунків влади, формуванні життєздатних територіальних громад, повного використання місцевих ресурсів, наближення рівня надання послуг населення до місця його проживання, а також залучення всіх громадян до вирішення місцевих питань, взаємоузгодження повноважень органів місцевого самоврядування та органів державних адміністрацій. Це має бути здійснено за умов формування механізму партнерства державної влади і місцевого самоврядування, а також чіткого поділу повноважень і компетенцій між територіальною громадою та її органами самоврядування.

Вкрай необхідно з метою оптимізації схем організації схем місцевого самоврядування здійснити закріплення в національному законодавстві за кожним з рівнів місцевого самоврядування вичерпного переліку власних повноважень і наданих державних повноважень, а також підготовка нових законодавчих актів із дотриманням принципів достатності правового регулювання та відкритості процесу законотворчого процесу.

Місцеве самоврядування – фундамент народовладдя та громадського управління.

Інституційно місцеве самоврядування створює надійну противагу тенденціям бюрократизації та етатизації соціально-політичного життя. Воно, поряд з громадською думкою і масовою політичною активністю населення, є найбільш впливовим репрезентантом громадянського суспільства у його взаємодії з органами державної влади. Через розвиток місцевого самоврядування проявляється одна з глобальних тенденцій сучасної цивілізації – поступове заміщення значної кількості функцій державного управління управлінням громадським і таким чином наближення управлінських інститутів до потреб кожної людини. Громадське управління, яке найбільш повно враховує і дозволяє проявлятися активності кожної людини, в сучасних умовах розвивається передусім як система місцевого самоврядування.

Значення місцевого самоврядування радикально збільшується в умовах реформування політичної системи України. По завершенні політичних реформ саме місцеве самоврядування стає вирішальною силою, що формує всю систему соціальних відносин у країні. Реалізується найбільш оптимальна модель управління, при якій регулюючі органи і посадовці знаходяться під прямим контролем людей, чиї інтереси вони мають представляти. Створюється надійний системний фундамент поєднання зусиль управлінських самоврядних інститутів та кожної людини для вирішення усього спектру соціальних проблем.

Всебічно підтримуючи розвиток місцевого самоврядування як фундаменту народовладдя та громадського управління, створення для кожної людини можливостей захисту своїх інтересів і вирішення своїх проблем через органи соціального управління, партія концентрується на реалізації наступних програмних завдань у цій сфері:

1. Забезпечити реалізацію політичної реформи щодо перерозподілу управлінських повноважень на користь органів місцевого самоврядування.

2. Впровадити прямі вибори лише мерів міст та голів сільрад, а й голів районних та обласних рад.

3. Внести зміни у законодавство щодо зміцнення матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування, перерозподілу на його користь фінансових потоків у державі.

4.